Булінг через зовнішність: як допомогти дитині - 2021

За даними ВООЗ Україна в першій десятці країн Європи щодо поширення булінгу серед школярів 11-15 років. Сюди ж відноситься цькування підлітків через зовнішність. Дивіться, яка невтішна статистика ЮНІСЕФ за 2018 рік:

• 67% українських дітей стали жертвами, агресорами або свідками булінгу.
• 25% з них самі піддалися цькуванню.
• 48% цих дітей нікому не розповіли про проблему.
• 24% відчувають на собі кібербулінг (інтернет-цькування).

Булінг чи дитяча сварка

Булінг — це постійна або разова агресивна поведінка однієї дитини/групи дітей стосовно іншої. Така поведінка зазвичай супроводжується фізичним і психологічним тиском, такими як: образи, шантаж, висміювання, залякування, поширення пліток, псування речей, бойкот, навмисне неприйняття в колектив, бійки, публікація в соцмережі особистих фотографій та інше.

Для морального або фізичного цькування діти зазвичай знаходять сотні причин, серед яких: нестандартна зовнішність, поведінка, думки, особливості мови, соціальний чи фінансовий статус сім’ї, національність, раса, а також брак досвіду педагогів. Однак психологи говорять ще й про те, що один з головних чинників знущань — емоційна слабкість і підвищена чутливість жертви. Тобто агресор б’є по-хворому.

Сварка ж має інші характеристики. Наприклад, на відміну від цькування, конфлікт можна вирішити, а булінг — тільки припинити, присікти.
Зазвичай дитячі конфлікти тривають недовго. Тут вони поскандалили, а через 10 хвилин знову обговорюють спільні справи. До того ж сварки спалахують в один момент, їх ніхто не планує. А булінг — це коли все системно і за планом.

У сварці завжди винні обидва. Але жертва не вибирає для себе життєвий сценарій, де над нею знущаються інші.

Як зрозуміти, що дитина піддається цькуванню через зовнішність

Зовнішність — найпоширеніша причина булінгу не тільки серед дітей, але і серед дорослих. У цьому випадку про агресію з боку однолітків можуть свідчити кілька маркерів поведінки. Наприклад, комунікабельна й товариська дитина замкнулась в собі та придумує мільйон причин, щоб не ходити в школу. Якщо з’являються “дивні” харчові звички, зміна іміджу, втрата або набір ваги. Погіршення самопочуття і здоров’я.

Як допомогти підлітку впоратись

Спасибі, що поділився зі мною

Якщо дитина сама розповіла, що його ображають, насамперед подякуйте за це. Адже зізнатися в такому непросто навіть рідним. Скажіть, що ви разом подолаєте проблему, що ви обов’язково допоможете, що він не сам один зі своїми страхами та тривогами. Задача батьків — надати максимальну емоційну підтримку і вселити почуття захищеності.

Відповідай мовою агресора

Не варто говорити фрази типу “будь розумнішим” або “не звертай увагу” — це сприймається, як “розбирайся сам”. Тим більше, коли справа стосується зовнішності, такі поради не допомагають. Замість цього варто вчити школяра відповідати на цькування. І якщо це виправдано (найчастіше це так) — відповідати на мові абьюзера.

Ти не винен

Не потрібно шукати причину цькування в самій дитині. Ніхто не має права ображати людину за те, що він народився з веснянками, кучерявий, худенький, повненький, носить окуляри, невисокого зросту. До того ж булінг — це не проблема однієї конкретної дитини. Це проблема всього колективу, в тому числі — шкільних вчителів. І цю думку потрібно донести максимально точно і зрозуміло.

І навіть в тому випадку, якщо хтось з однокласників випадково образив іншого, це не привід битись, дражнитьсь, шантажувати й так далі. Єдина правильна реакція вчителів і батьків — допомогти дітям з’ясувати стосунки один раз і жити спокійно далі.

Які заходи ви приймете?

Вище ми писали, що булінг — це, в тому числі, проблема педагогів. Це означає, що в ситуації цькування батьки можуть цікавитися про те, які конкретні дії та в якій послідовності зробить учитель, щоб припинити знущання і забезпечити учневі комфорт і безпеку на уроках і перервах. Не вийшло домовитися з вчителем — йдіть вище.

У маленького абьюзера теж є батьки, які повинні бути в курсі поведінкових особливостей свого сина чи доньки. Домовтеся про зустріч/телефонну розмову та обговоріть ситуацію спокійно. Не соромтеся, захищаючи свою дитину, посилатися на те, що якщо ситуація докорінно не зміниться, питання буде піднято на батьківських зборах. А якщо справа доходить до рукоприкладства, то і в правоохоронних органах.

Наостанок додамо, що інколи трапляються ситуації, коли дитину краще перевести в інший клас, або навіть школу. Це не буде означати, що ви біжите від проблеми. Це означатиме, що ви піклуєтесь перш за все про спокій і затишок своєї дитини.